Українці вимагають рішучіших дій

Українці вимагають рішучіших дій зі звільнення східних областей України від путінських бойовиків, адже стомилися хоронити своїх рідних і жити під безкінечними обстрілами.

Українці  безмежно стомились жити у  постійному страху, невизначеності і невпевненості.

         Щойно після кривавих лютневих подій колишній наш гарант накивав п’ятами у Росію, українці  з полегшенням дихнули: «Нарешті. Слава Богові –  найгірше  позаду!  Віднині  перед нами – світлий горизонт  і щасливе майбуття». Але не так сталось, як гадалось.

 Наступним потрясінням для нашого народу стало вторгнення путінських  «зелених чоловічків» до Криму і, як наслідок – анексія Кримського півострова. Здається, ніхто не встиг і отямитись від блискавичного перебігу всіх подій із відшматовування Криму від України. І ніхто не розумів і, напевне, ніколи не зрозуміє (якщо правдива інформація не буде донесена до народу), чому за Крим ніхто не боровся, чому тодішнє керівництво держави проявило повну бездіяльність і здало півострів без жодного намагання вберегти його.

         А Путін, окрилений своєю легкою перемогою і одержимий якоюсь своєю безглуздою манією чи то збирача земель «союзу нерушимого», чи то «ангела-охоронця» російського народу (правда, від кого його потрібно охороняти???), чи ще чогось, не наситившись Кримом, уже зазіхнув на південно-східні області України. І вже так само, як і в Криму, проходять якісь безглузді референдуми із фантастичними результатами і створюються якісь незрозумілі ДНРи і ЛНРи на чолі з недолугими «народними  губернаторами» – дідами морозами та міністрами оборони з російською пропискою (на території України!!!).  Знову «понаїхала» сила-силенна козачків-розбійників, які ніби господарі безцеремонно розгулюють українськими містами, брязкаючи зброєю, вчиняючи мародерства і розбої. Ніби місіонери-визволителі тріумфально в’їхали  на Донбас на КАМАЗах   озброєні до зубів кадирівські головорізи…

І знову народ України обурений до безумства: чому влада бездіє??? Чому  оголошена антитерористична операція така неорганізована і квола??? Чому прикордонники не можуть перекрити шлях путінській  нечисті, яка розмножується на українських землях ніби колорадські жуки???  Та куди не йшло –  бойовики, а як могли прикордонники не помічати автоколони КАМАЗів, танків та іншої військової техніки, яка плавом пливла від  російських кордонів???

І зовсім небезпідставними видаються чутки про встановлені прикордонниками  «тарифи» за «непомітне проникнення» колон бойовиків на українські землі. І чому до цього часу ніхто з прикордонників не поніс відповідальності? Адже за цим – смерті сотень, а, можливо, і тисяч українців, зруйновані міста і скалічені долі… Чому голова Прикордонної служби Литвин  і досі продовжує пропускати до зубів озброєних чужинців в Україну??? Правду-таки, на жаль, говорить народна мудрість: «Кому війна, а кому і мать родна».

         Як приходу Месії, очікували нового Президента України і його рішучих кроків по знищенню  терористів. Але замість посилення операції було оголошено одностороннє перемир’я, суть якого теж непросто зрозуміти, оскільки українських бійців продовжували атакувати і вбивати.

І нарешті, звершилось!!! Після  нескінченного очікування антитерористичну операцію відновлено, з новими силами наші бійці приступили до знищення  ворогів. І, здається, на цей раз наробили чималого переполоху у лавах бойовиків, навіть Гіркін запанікував і почав просити підмоги у Путіна. Нарешті ми почали отримувати довгоочікувані звістки про успішні операції і звільнення  від сепаратистів Слов’янська, Краматорська… Хоча заслуги тут не тільки наших гвардійців, а й мирного населення Донеччини та Луганщини, яке надовго було кинуте сам-на-сам зі своїми проблемами і яке безмежно стомилося жити без світла, води, під постійними обстрілами і тому живим щитом  під страхом смерті стало перед бойовиками, виганяючи їх з рідних міст.

 А те що було далі – не піддається ніяким логічним поясненням…

Безкінечною вервечкою потяглися сепаратисти зі Слов’янська та ін. звільнених міст до Донецька.  Тихо, спокійно, без оглядки йшли пустинними дорогами бойовики, їхали танки, БТРи…. І ніхто їх навіть не намагався зупинити,  а не те щоб одним ударом  винищити всю цю наволоч на пустинних дорогах, не давши можливості ввійти у Донецьк!!! Де були наша Гвардія в той час? Куди дивились наші командувачі з великими зірками на погонах?

Що це: тупа бездарність чи продажність? Але ж наскільки це треба бути бездарним, щоб не розуміти того, що розуміє кожен пересічний громадянин (від малого до старого). Адже ворога можна було  розгромити на пустинних дорогах, змести з лиця землі, аби тільки не допустити більше кровопролиття  і руйнування наших міст. Весь мирний Донецьк криком кричав: «Зупиніть! Недопустіть!». А тепер тільки й чуємо, що сепаратисти в Донецьку обстрілюють мирних жителів, маршрутки, будівлі, це національній гвардії. Невже продажність? Невже хтось на купу грошей виміняв людські життя? Жах! Чи, може, просто комусь дуже вигідно, щоб розгромленим був іще й Донецьк? Щоб потім із наскрізь дирявої української казни виділялись мільярди ніби на відновлення зруйнованих міст і осідали у чиїхось кишенях?

Десятки питань… Жодної відповіді… ГО «Держава» засуджує таку безвідповідальність і бездіяльність вищих мужів держави і закликає до рішучіших дій зі звільнення східних областей України від путінських бойовиків. Цього давно вже вимагають і мешканці східних областей та і всієї України.

ГО «Держава»