В Україні вступили в силу зміни в законодавстві, що стосуються виділення земельних ділянок під забудову

З 1 січня 2025 року в Україні вступили в силу важливі зміни в законодавстві, що стосуються виділення земельних ділянок під забудову. Відтепер громадам заборонено використовувати детальні плани територій (ДПТ) для зміни цільового призначення земель та для планування забудови. Натомість, тепер земельні ділянки під забудову можна виділяти тільки на основі плану просторового розвитку, що має стати основою для припинення хаотичної забудови та боротьби з земельним рейдерством.

Про нові зміни повідомила Олена Шуляк, голова Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування. Вона зазначила, що ДПТ роками використовувався як корупційний інструмент, часто у змові з місцевою владою, і служив для узаконення сумнівних забудов.

Згідно з новим законом №711 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель", відтепер планування територій громади повинно здійснюватись на основі комплексного плану просторового розвитку, який охоплює всю територію громади. Це має призвести до більш системного і прозорого підходу до земельних питань, запобігаючи випадкам використання застарілих або маніпуляційних ДПТ для незаконних забудов.

Олена Шуляк також зазначила, що понад половина українських міст не мають актуального генерального плану, включаючи Київ, генплан якого був ухвалений ще у 2002 році. У минулому, для уточнення генплану часто використовували ДПТ, що призводило до суперечностей і хаосу в містобудуванні. Такий підхід дозволяв забудовникам використовувати лазівки в законодавстві для просування забудов, які суперечили загальному плану розвитку.

Натомість, комплексний план просторового розвитку, який буде обов'язковим для кожної громади, дозволить більш чітко визначити функціональне зонування території. Це означає, що землі будуть чітко розподілені за призначенням: для житлової забудови, промисловості, освіти, зелених зон тощо. Приватні власники та органи місцевої влади не зможуть змінювати цільове призначення земель, яке суперечить визначеному плану, що значно знизить ризик порушень та корупційних схем.

Ще одним важливим моментом є публічність та доступність планів просторового розвитку для громадян. Плани мають бути відкритими для громадськості, проходити незалежну експертизу та враховувати думку мешканців громади. Крім того, це дозволить контролювати процес забудови не лише в межах населених пунктів, а й за їх межами, включаючи передмістя.

Для тих громад, які ще не мають планів просторового розвитку, вже почав працювати містобудівний кадастр на державному рівні, а також розробляються програми комплексного відновлення територій, дані з яких можна використовувати для створення таких планів. Ці нововведення повинні спростити процес планування і зробити його більш ефективним.