Як навчити дітей піклуватися про себе

Сенс виховання батьками своєї дитини полягає в тому, щоб підготувати його до дорослого життя, навчити піклуватися про себе.
У першу чергу, сформувати звичку самостійно приймати рішення і нести відповідальність за скоєні вчинки.

Фундамент такої розважливості й самостійності закладається ще в ранньому віці.

Починається все з уміння самому тримати ложку та виделку, самостійно приймати їжу і чистити зуби, одягатися і прибирати іграшки.

І головну роль у вихованні цих звичок повинні зіграти дорослі люди, які взаємодіють з дитиною.

Розмовляючи зі своїм сином чи донькою, батьки повинні пояснити, чому так можна чинити, а так — не можна, до яких наслідків може призвести той чи інший вчинок. Наприклад, якщо дитина одягається на вулицю, варто пояснити, чому важливо одягатися по погоді. Якщо переходить вулицю, то важливо пояснити, чому треба дочекатися зеленого сигналу світлофора. І на питання дитини «чому», не обмежуватися двома словами «так треба».

До шести років дитина перебуває в повній психологічної залежності від батьків. Це самий благодатний вік для формування позитивних якостей і властивостей особистості. Малюк намагається наслідувати манери поведінки оточуючих його дорослих, тому слід максимально використати цей час, щоб показати дитині все найкраще, що є в навколишньому світі. Треба намагатися підштовхувати дитину до прийняття самостійних рішень і довіряти йому. Наприклад, можна дозволити взяти в садок ту іграшку, яку він вибрав, надіти той одяг, який захотів, навіть якщо з цим рішенням Ви не згодні.
У дітей старше 6 років проявляється здатність здійснювати вже обдумані вчинки. Вони здатні аналізувати вчинки, не тільки відштовхуючись від наслідків, які вони спричинили, а й враховувати внутрішні мотиви людини, який скоїв ту чи іншу дію. Уміння дитини розуміти внутрішні мотиви вчинків, як своїх, так і чужих, —  є фундаментом майбутньої відповідальності.
Навчання в школі постійно підвищує відповідальність дитини, стимулює розвиток самостійності. У цей час у дитини повинні з’явитися особисті обов’язки, які вона має неухильно виконувати. Наприклад, охайний зовнішній вигляд, порядок на робочому місці, дбайливе ставлення до іграшок і книг … Самостійне планування свого часу — все це дозволить їй відчути, з одного боку, свободу, а з іншого — відповідальність за організацію часу і прийняті рішення. Надмірна батьківська опіка в цей період ліквідує право дитини на самостійність, на планування особистого часу і вільний вибір. Таке ставлення батьків заважає дитині прислухатися до самого себе і відчувати себе самостійною особистістю.
З 10-річного віку основним критерієм для оцінки особистісних здібностей і якостей стає середовище однолітків. Серед своїх однокласників підлітки вчаться відстоювати свою думку, знаходити в собі слабкі і сильні сторони, вчаться самостверджуватися. З року в рік, дитина різними шляхами знаходить своє місце в цьому світі, шукає свої способи взаємодії з ним, виробляє свої манери. Головним завданням батьків у цьому питанні — зробити все можливе, щоб їх вимоги до дитини переросли у вимоги дитини до самої себе.
Визнавайте право дитини бути таким, якою вона є. Поважайте її особистість, незалежно від шкільних успіхів або невдач, від її здібностей і талантів. Ну і на останок, пам’ятайте, що діти беруть приклад тільки з нас, з дорослих. Тому без довгих розмов переконати дитину одягнути взимку рукавички на вулицю або пристебнутися ременем безпеки в автомобілі можна, в першу чергу, особистим прикладом.

roditeli.ua