Мінфін зробив  два випуски єврооблігацій: на п'ять років з прибутковістю 9% річних на суму $ 0,75 млрд і десятирічний під 9,75% річних на суму $ 1,25 млрд. Таким чином, всього буде залучено 2 млрд. доларів. І хоча Міністерство фінансів повідомляє, що, за його очікуваннями, новому випуску буде присвоєний рейтинг не нижче B агентствами  Standard & Poor’s та  Fitch, а в  процесі збору заявок вже 390 інвесторів виразили зацікавленість у придбанні нових українських цінних паперів,  вартість цього розміщення для України є найвищою в світі за останні місяці серед країн, що розвиваються. Такі ставки свідчать про невір’я інвесторів та кредиторів в економічні реформи в Україні. Відтак, відсутність послідовної економічної, промислової політики, розвитку внутрішнього ринку та подолання корупції продовжує шкодити «кишені» країни не лише напряму, але і опосередковано – через високі ціни запозичень. На цьому наголошують в УСПП.
«В 2017р.  Україна виходила  на європейський ринок фінансових ресурсів з розміщенням єврооблігацій на  3 млрд. дол. на 15 років під  річну  ставку 7,375%. Нам вже доводилося коментувати, що інші держави, де економіка теж не блискуча, розмістила свої єврооблігації під  відсоток набагато нижчий – дефолтна Греція взяла під 4,6%, нестабільні   Ірак –   6,7%,  Таджикистан – 7,1%.  Це говорить про величезний рівень недовіри до України  з точки зору інвесторів. Крім того, згадаємо, як були використані ці кошти. Близько  половини була спрямована на поповнення золотовалютних резервів НБУ,  які відразу  пішли на оплату зовнішніх боргів, а частка –  покриття дефіциту бюджету. Тобто кредит,  взятий на 15 років,  проїли за декілька місяців,  розраховуватися за нього будуть діти і внуки. Навряд чи  таку політику можна назвати ефективною», – нагадав президент УСПП Анатолій Кінах. 
В УСПП  завважують, що підхід до використання  кредитів в Україні не змінюється.  До прикладу, нинішні єврооблігації, за друге тіло позики яких в розмірі $ 1,25 млрд держава повинна буде виплатити додатково приблизно таку ж суму відсотків (97,5% за 10 років) беруться, фактично, для покриття у 2018 році поточних боргових зобов’язань.
«По суті, вся політика в цій царині –  «дотягнути» до траншу МВФ, ціна якого також дуже висока – ріст тарифів при низькій платоспроможності населення та браку обігових коштів у бізнесу та промисловості. Беззаперечно, за нинішніх умов запозичення потрібні, щоб уникнути дефолту. Але питання в іншому: на яких умовах та що зроблено, щоб це «порочне коло» не крутилося звичайною орбітою раз за разом? Щоб запрацювала, розпочавши приносити доходи для погашення боргів, економіка, промисловість? Саме з цього треба починати,  адже система проїдання кредитів в очікуванні нових довела свою неефективність, вона  є банальною пролонгацією кризи, крім того, час  використання запозичень  робиться все коротшим.  Потрібні  цільові програми розвитку та комплексні заходи з покращення інвестиційного, бізнес-клімату. Борги, в першу чергу, необхідно повертати за рахунок зростання ефективності, конкурентоспроможності економіки, реалізації величезного потенціалу України», – резюмував Анатолій Кінах.