Як настирливо готують суспільство до продажу землі

В кінці минулого року ВР України прийняла Закон, яким оголошено мораторій  на 2017рік  (заборону) на продаж земель  сільськогосподарського призначення. Але у вищих ешелонах влади весь час міркують, як швидше почати продавати нашу землю і роблять це так, щоб простий люд спокійно, без різних мітингів, із цим погодився. До цього підводять тонко, навіть дуже тонко, використовуючи певну  стилістику у офіційних державницьких матеріалах щодо земельних питань.
Такі матеріали видруковуються в ділових державницьких виданнях. Ось в одному з повідомлень щодо використання землі читаємо:

 «Переваги проведення земельних торгів. Земельний аукціон — спосіб продажу землі, за яким покупцем стає особа, яка запропонувала найвищу ціну. Земельні торги мають багато переваг, і тому використання їх слід вважати необхідним у повсякденній практиці». Про що ж тут іде мова? На мою думку більше про продаж землі, ніж  прав орендних відносин.

А ось слова із виступу високопосадовця, який готує нас до продажу землі – зам. Міністра   АПК Мартинюка :  «Кабмін скоро запропонує свій законопроект про зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення».

Ми бачимо, що питання розхитування теми продажу земель насаджується згори. І насаджуються по всій Україні. Але ж навіщо? В цілому українці проти продажу землі. Візьмімо хоча б наш район. Практично всі депутати районної ради, голови сільських рад, керівники районних громадських організацій  та політичних партій,  біля 7000 жителів району нещодавно  поставили свої підписи, засвідчивши вимогу про заборону продажу земель сільськогосподарського  призначення.  І це дуже правильно.

Давайте поміркуємо: чи можна рубати сук, на якому сидиш? Чи можна продавати дерево, на якому звите твоє гніздо? Чому ні японці, ні ізраїльтяни, ні німці, та багато інших  не продають землю? 
Земля - це Вища духовна цінність! Вона безцінна, бо оцінити її неможливо. Продавали її, як правило разом з людьми, лише завойовники та правителі-чужинці. Земля – це територія, яку стараються відібрати зрадники народу.
На цій землі поховані наші батьки, кормляться із неї діти. Земля є життєдайною основою нашого народу. Нині народ економічно  ослаблений до такого ступеня, що не зможе конкурувати в купівлі землі, тому вона автоматично перейде чужинцям, а люди - таким чином -  перетворяться в рабів. 
Земля має дуже чудову властивість -  її родючість, при вмілому догляді,  щоразу відновлюється і вона нескінченно довго може годувати людей. Не можна продавати курку, яка несе золоті яйця. Кому вигідний продаж землі? Знаю, селянам, які працюють на землі та від землі кормляться, продаж землі не вигідний, це однозначно. Продаж (щоб нажитися) ініціюють владні структури та олігархи.
Люди, ви повинні чітко пам’ятати: при продажу порушується конституційне право (ст.13), згідно якому "Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси…є об’єктами права власності Українського народу». Наступним після продажу землі буде продаж повітря.
Згадайте, що було, як  видали вклади по 1000 гривень.  При цьому всі відразу ж відчули сплеск інфляції. При продажі землі закордонні папірці викличуть велетенські інфляційні процеси. Власники паїв втратять землю. За знецінені гроші  не зможуть реалізувати свої  бажання, а  жителі міст не витримають значного подорожання продуктів харчування та товарів. Ми вже маємо приклади, коли ваучери  скупили олігархи та забрали за безцінь заводи  і фабрики. І що? Ми маємо супер-виробництво в Україні та достаток? Ні, нині ми маємо «супер»-безробіття та збільшення населення, яке живе за межею бідності. Але завод можна побудувати, а продаж  землі приведе до незворотних негативних процесів.
Вільний продаж землі - це зникнення держави  України та різкого знищення українців. Продаж можуть ініціювати лише люди, що вороже налаштовані до нашого народу. Це загрожує національній безпеці - нація буде дуже пошкоджена!
За державні кошти недавно було проведено аналіз ґрунтів та складено карти якості земель України. Ви думаєте із результатами цього аналізу ознайомили фермерів, щоб вони знали, яких елементів родючості не вистачає для підвищення врожайності землі? А  дзузьки!  Вищі ешелони вже між собою поділили землі, придумують лише, як цей поділ узаконити. 
Пропоную депутатам, громадському активу, всьому населенню ні на мить не забувати, що нас прагнуть ошукати. Всім миром  відстоювати  заборону  на продаж земель сільськогосподарського призначення. Цим самим сприятимемо зміцненню економіки країни, покращенню життя народу, не допущенням масового безробіття як в селах, так і в містах. Припустимо, всі в селі продали свою землю. Як наслідок - на селі  ще більше зросте безробіття, умови буде диктувати лише одна сторона - латифундист, в іншої більше не будуть запитувати. Що залишиться робити селянам? Іти в місто? Але й міським жителям, особливо в маленьких райцентрах, самим не вистачає робочих місць. І це сьогодні. То що ж нас чекає завтра?
Давайте порахуємо: продасть селянин своїх два гектари землі, припустимо, отримає  навіть 4 тисячі євро.  На скільки їх вистачить? Рахуємо: 120000 гривень поділимо на мінімальну зарплату, приблизно 3200 гривень в місяць, отримаємо 37,5 місяців, або три роки. Але, врахувавши інфляційні процеси та фокуси влади по використанні чужих грошей, можна із впевненістю сказати, що їх більше, ніж на 2 роки не вистачить. А далі що? Де дітися сільському жителеві? Чи можливо в місті йому дадуть квартиру   і (дуже важливо) роботу? …
Молодшим прийдеться шукати роботу в іншій країні. Чому так? Хіба це справедливо? А тим, хто залишиться, латифундист тричі даватиме по тарілці супу - в понеділок, середу та п’ятницю? А може і зовсім не даватиме, адже це його і тільки його воля. Це що,  для нашої країни із її чудовими чорноземами – вихід?
Закон на продаж прагнуть ввести не для захисту селянина, це прагне зробити латифундист і, особливо,  зарубіжний. Говорять, що не слід боятися зарубіжного пана. А я думаю, що навпаки, прийде і буде знущатися із наших юнаків та дівчат, із усієї нашої нації. Не слід цього допускати. Кращий варіант розробляти програми розвитку національного виробництва на основі потенціалу землі, корисних копалин та трудових ресурсів.
Ще один приклад. В Ізраїлі може керувати якимось виробництвом,  підприємством, або бути в уряді лише представник своєї національності. Така ж картина  в Туреччині, в поляків, французів, японців та в багатьох інших.
А що робиться, коли приходять в країну інші національності для управління? Яскравий приклад - США, туди прийшли загарбники із усього світу, вибили корінне населення, тому там своєї нації вже  немає, корінне населення було знищене. Не допустимо, щоб це сталося із українцями, яких в Україні за останніх 20 років зменшилося на 10 мільйонів, в Тальнівському районі – на 8000 осіб.
Продаж землі буде останнім нашим трагічним  акордом, і після цього всім молодим людям прийдеться їхати в Італію, Португалію, Польщу,  наймитувати там, обслуговуючи пристарілих та догоджати заможним,  і зовсім  не мати майбутнього. 20 років тому Польща була в  десятки разів економічно слабша за Україну, а зараз оголосила, що настільки розвинуте виробництво, що  не вистачає робочої сили, і  просять у нас 1,5 млн. працівників.  А свої землі не продають!
Земля в Україні повинна  бути власністю всього народу, працювати лише на Український народ. Земля наша – це живий організм і рідна нам, наша годувальниця. ЇЇ слід берегти. Так як не можна продавати рідну дитину чи матір, так і свою землю. Гроші – тимчасовий елемент, земля – вічна. 
Запрошую вдуматися в слова Бога із Біблії та відповідно діяти: «А земля не буде продаватись назавжди, бо Моя та земля, бо  ви приходьки та осілі в Мене». (Книга Левіт, розділ 25).

Анатолій Ковальов